Слов’янськ у полум’ї війни 1941-45 років. Історичний коментар

"Діловий Слов'янськ" продовжує знайомити наших чітачів з публікаціями, щодо подій 80-річної давнини, підготовленими науковим співробітником Словянського краєзнавчого музею В. І. Ступко під назвою "Слов'янськ на початку війни 1941-1945 років".  

Пропонуємо другу частину історичного матеріалу.

В листопаді 1941 року в районі села Гола Долина партизани Слов'янського загону здійснили перший напад на німецький обоз, а через декілька днів в Теплінському лісі вони прийняли жорстокий бій з карателями в результаті якого нацисти понесли важкі втрати а партизани, поховавши загиблих товаришів, змушені були перейти в розташування наших військ в районі селищь Маяки-Щурове і до літа 1942 року діяли як розвідувално-диверсійний загін 9 армії генерала Харітонова в прифронтовій зоні.

Пізніше, загін з регулярними частинами армії під натиском ворога відійшов до Сталінграда, молодь влилася в діючу армію а частина партизанів в складі 22 чоловік на чолі з командиром М, Карнауховим 6 вересня 1942 року почала рейд по тилам ворога, з боями дійшла до Краснолиманських лісів, де розділившись на групи, партизани вирішили добиратися в Теплинський ліс Слов'янська окремо.

Читайте також: Скорботна дата. Як Слов'янськ зустрів війну у 1941 році

Під хутором Новосадовим біля села Терни Лиманського района група Карнаухова прйняла свій останній бій і поранений Карнаухов разом з дідом Цибою були захоплеі ворогом. Їх привезли до Слов'янська і після тортур і допитів в січні 1943 розстріляли при спробі втечі в лісі біля села Шандриголове.

М. И. Карнаухов с семьей.

В самому Слов'янську в листопаді 1942 р.гестапо і польова жандармерія ще раніше розгромили партійне підпілля на чолі з О.Попковим і із 32 членів підпілля майже нікого не залишилося , частково було заарештоване і комсомольське підпілля із 35 чоловік на чолі з секретарем Живаго, зате в 1942 році виникли нові підпільно-патріотчні групи молоді на чолі з учителем Леонідом Юдіним в середній школі №15 і група “Форпост” молодшого лейтенанта Бориса Віннічука з 227 Слов'янської стрілецької дивізії який повернувся в Слов'янськ коли дивізія попала в оточення під Киевом. Згодом в місті почала діяти ще одна група підпільників в Центральній лікарні хірурга В.Єсіпова яка до звільнення міста таємно вилікувала 75 бійців і командирів Червоної Армії переправиши потім їх за лінію фронта через Сіверський Дінець.

Нацистам вдаося тільки частково розкрити діяльність групи “Народних месників”.  Керівники Л. Юдін, М. Дорохов та Ю. Трунов загинули, але ті що залишилися в живих діяли до самого зільнення міста в 1943 році.

Після першого звільнення міста в лютому 1943 р. майже всі вони пішли в діючу армію,більшість з них загинули в тому числі і керівник групи “Форпост” Б. Віннічук.

Всього в підпільній і партизанській боротьбі проти нацистів діяло більше 400 патріотів нашого міста і багато з них загинули наближаючи день Перемоги.

За роки німецько-радянської війни наше місто двічі звільнялося від нацистів, в лютому 1943 і остаточно в серпні 1943 року.

Перший раз військами 57 гв.стілецької дивізії ген.Карнова і 195 стр. дивізії ген.Каруна 17 лютого1943 року, але 1 березня наші війська після німецького контрудару відійшли за Сіверський Дінець і розпочався другий етап звільнення Слов'янщини, який продовжувався до вересня 1943 року.

Тільки 3 вересня змінивши виснажену в боях 8 гв. армію ген. Чуйкова , 3 гв. армія ген. Лелюшенка прорвала оборону нацистів і 6 вересня звільнила Слов'янськ, а 9 вересня 1943 року і весь Слов'янський район.

Безпосередньо в боях за місто приймали участь 61 гв. стр. дивізія полковника Л. Лозановича і 297 стр. дивізія полковника М. Матвеева , за що вони отримали найменування “Слов'янських” а командири стали генералами.

За звільнення Слов 'янщини загинуло 18129 воїнів, серед них три Героя Радянського Союзу. Всього за 1941-1943 роки за місто і район загинуло, враховуючи вихід оточених в Барвіковському котлі 1942 р.,майже 45 тис. бійців і командирів Червоної Армії.

За часів окупації постраждало і місто. Були знищені всі підприємства, лікувальні та освітні заклади, курорт, житловий фонд, було розстріляно більше 3,5 тис. мешканців, майже 5 тис. відправлено на примусові роботи в Німеччину. Тільки в 1955 році остаточно вдалося залікувати страшні рани війни

З нашого міста на фронт було мобілізовано і пішло добровольцями більше 27 тис. чоловік ,22 тис. були удостоені урядових нагород а 29 чоловік із района та міста стали Героями СРСР,в тому числі льотчик-штурмовик М.Сімейко удостоений цього звання двічі.12 чоловік стали повними кавалерами орденів Слави.


Фотогалерея
Фотогалерея
Фотогалерея
Фотогалерея
Фотогалерея
Фотогалерея
Фотогалерея
Фотогалерея
Фотогалерея
Фотогалерея
Фотогалерея
Фотогалерея

Следите за новостями на нашем “Telegram-канале

19
0

Эта запись была размещена в рубрики: