В кожному серці будуть жити…


Сьогодні ми відзначаємо 6-у річницю трагічної події. 24 червня, 2014 року біля 17 години в районі гори Карачун поблизу Слов'янська  пуском ракети з ПЗРК був збитий вертоліт сил АТО МІ-8, який повертався з українського блокпоста після виконання завдання з доставки вантажів. Бойовики, випустивши ракету, зникли в найближчому селі Билбасівка.

На борту гелікоптера знаходилися фахівці, які встановлювали апаратуру з метою організації моніторингу простору, фіксації фактів порушення Плану мирного врегулювання конфлікту на сході України.

МІ-8 прилітав всього на 15 хвилин. Навіть не глушив двигуни, пілот не залишав кабіну.

Заходи щодо вшанування загиблих 24 червня 2014 року відбулись сьогодні на Алеї Слави в м. Кропівницький. Вони були організовані побратимами загиблих 3-го окремого полку спеціального призначення м. Кропівницький.

Екіпаж складався з 9 чоловік У результаті падіння вертольота всі, що знаходилися на його борту, загинули.

Імена загиблих героїв

Бійці 16-ї  Окремої бригади армійської авіації
підполковник Бєлкін Андрій Володимирович
майор Мазунов Руслан Олександрович
майор Шингур Дмитро Васильович

Бійці Центра спецоперацій ЦСО А
підполковник Шкіра Володимир Володимирович
підполковник Горбенко Ігор Ігорович
капітан Петрищук Олександр Вікторович
старший прапорщик Шпак Марко Валентинович

Бійці 3-го окремого полку спецпризначення
старший солдат Волохов Олексій Олегович
старший солдат Кондаков Олександр Володимирович

«Дуже добре підготовлені, справжні фахівці. Зовсім молоді - їм було трохи за 20 » - розповідав товариш по службі загиблих.

Три члени екіпажу служили в Бродівській авіабригаді. «Командиру було 37 років, і у нього залишилося троє дітей. Ще у двох льотчиків - по двоє дітей » - сказав він.

2 мая 2017 года состоялось открытие памятника экипажу вертолета Ми-8, погибшему 24.06.2014 года на горе Карачун.

В период реконструкции каплычки в 2017 году в честь погибшего экипажа на горе Карачун установлен памятный крест.

Экипаж Ми-8 был побратимом погибших 2 мая 2014 года пилотов, которые были сбиты в Карповке из ПЗРК. Все военные воевали в составе 16-й отдельной бригады армейской авиации из города Броды Львовской области.

Организаторы установления памятника погибшим членам экипажа вертолета Ми-8: ГП «Житомирский лесхоз», фермерское хозяйство «Ирина» со Славянщины.

Тогда же состоялось поминальное мероприятие, поминальная молитва, которую провел администратор Греко-каталической церкви г. Славянска отец Владимир.

Организаторы поминальных мероприятий в пгт Андреевка – Андреевский поселковый совет.

Також поминальні заходи відбулись на Мемориальному комплексі на горі Карачун. Паніхіду провів отець Василь, капелан 81-й ДШБ.

Мероприятия организованы по инициативе киевского волонтера Марины Квитки при содействии силовых структур, расположенных на территории города Славянска и района.


Народний герой України Олександр Голяченко народився у селі Славів на Житомирщині. Батько — водій, мама — доярка, серед трьох дітей Сашко був наймолодшим.

Захоплювався спортом, грав у футбол, закінчив Селянщинський спортивний ліцей, відслужив строкову службу у 95-й аеромобільній бригаді, здобув фах водія. Олександр хотів стати моряком, навчався в Одеській морській школі. По тому їздив на заробітки, щоб мати змогу продовжити навчання у вищому навчальному закладі.

З початком російської збройної агресії проти України 11 березня 2014 року був мобілізований як спеціаліст на посаду водія БТР-80.

Солдат, водій 4-ї аеромобільно-десантної роти 2-го аеромобільно-десантного батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади (м. Житомир).

Підрозділ Олександра виконував завдання з супроводу конвоїв і прикриття та охорони рот забезпечення: підвезення боєприпасів, води, продовольства та техніки на блок-пости в зоні АТО. Супроводжуючи колони, кілька разів потрапляли в засідки.


13 червня 2014 року військова колона мала евакуювати підбитий гелікоптер. Їхали повільно, бо везли техніку — старий підйомний кран і тягач. Близько 15:00 колона потрапила під обстріл поблизу села Хрестище, за півтора кілометра від Слов'янська. БТР № 622, який йшов першим, терористи із засідки підбили з протитанкового гранатомета. Постріл влучив у передній відсік, де сиділи водій солдат Олександр Голяченко і командир машини молодший лейтенант Сергій Бабський.

Кумулятивний струмінь пробив броню і вийшов через триплекс, усередині кабіни виникла пожежа. Олександр скерував БТР убік, що дало можливість іншій частині колони успішно проскочити засідку. Коли БТР в'їхав у лісосмугу і зупинився, вся кабіна вже була охоплена полум'ям, на бійцях горів одяг. Навідник Сергій Хартник дістав осколкове поранення у живіт, але витягнув з машини водія і командира, усі троє сильно обгоріли. Водій БТРа солдат Олександр Голяченко дістав 80 % опіків тіла, Бабський — 35 % опіків тіла та осколкове поранення ока, довгий час лікувався, Хартнику зробили успішну операцію, легке поранення дістав старший солдат Олександр Ніколайчук. Інші десантники не постраждали.

Олександра Голяченка разом з товаришами доправили в Ізюм, а звідти — у Харків. На третій день о 7:40 він помер від опіків і поранень у 4-ій клінічній лікарні Харкова. Ціною власного життя солдат Голяченко вивів з-під обстрілу екіпаж БТРа і врятував життя побратимів.

Похований на сільському кладовищі в рідному Славові. Залишились батьки і дві старші сестри.

6 жовтня 2017 завдяки допомозі родини скульпторів Рожик з міста Коростишів Житомирської області, побратимів загиблих 95-й Житомирської окремої аеромобільної бригади, при підтримці Донецького обласного управління лісового та мисливського господарства та ДП "Слов'янський лісгосп" за ініціативи київського волонтера Марини Квітки на території Маяцького лісництва був встановлений пам'ятний знак загиблим героїв.

Сьогодні також відбулись заходи з вшанування членів екіпажу гелікоптера, що загибли неподалік села Малинівка 26 березня 2017 року, в яких прийняли участь представники громадськості села, які до того провели заходи з благоустрою.

Висловлюємо вдячність ГО "Ділове Сприяння", компанії "СДС", ГО "Другий фронт", родині Івлєвих, Наталії Боровській, с. Малинівка, отцю Василію Іванюку, 81-а ДШБ, сестрі Василії, настоятельниці жіночого монастиря Св. Йософата, м.Львів, отцю Христофору, м.Львів, головному редактору журнала "Месіонар" УГКЦ, отцю Йософату, настоятелю чоловічого монастиря, м. Івано-Франківськ, журналісту радіо Свободи Сергію Горбатенко. Особлива подяка Національній Гвардії України в/ч3035, командиру Жук В.В., 3-му окремому полку спеціального призначення м.Крапівницький, Вадиму Сухаревському, комбату 503-го батальйону 36-ї бригади, Олегу Зонтову, меру Слов'янська (2014-2015), С.В. Добряку, голові Ясинуватській РДА, пастору церкви Добра Звістка Петру Дуднику, отцю Полікарпу УГКЦ, м. Львів

Слава Україні! Героям Слава!

Деловой Славянск

Следите за новостями на нашем “Telegram-канале

9
6

Эта запись была размещена в рубрики: