І знову до Балкан. У пошуках варварів

Хоч зараз і весна у розпалі, в мене є бажання поговорити про осінь. Мені в якійсь мірі ця пора року. І не через погоду, гриби та врожай. Останні кілька років саме восени виходять друком книжкові новинки моїх улюблених українських авторів.

Ось, наприклад у вересні 2019 року побачила світ ювілейна десята книжка закарпатського письменника Андрія Любки «У пошуках варварів. Подорож до країв, де починаються й не закінчуються Балкани». Ніколи не перестану казати, що Андрій Любка – мій улюбленчик. Так вже склалося. Однією з причин моєї любові до творів цього талановитого парубка є те, що його твори – чи то колонки, чи то оповідання або роман – читати дуже легко, майже на одному диханні. Знаєте, я в жодному разі не хочу сказати, що проза Любки занадто проста та банальна. Як на мене, та проза так майстерно написана, й зовсім не переобтяжена.

«У пошуках варварів» - нетипова для Андрія Любки книжка. Це також зможуть підтвердити й інші поціновувачі його творчості. За жанром – це досить цікавий нон-фікшн, так званий приватний щоденник численних подорожей автора не тільки до популярних місць та столиць, а й до загублених у часі й просторі провінцій та навіть невизнаних республік. Якщо ви заглянете під обкладинку, то побачите велику кількість штампів у закордонному паспорті і дізнаєтесь, які країни бачив автор. Для написання «У пошуках варварів» письменник спеціально об’їздив усі країни Балканського півострова. І саме цій факт подарував йому велику кількість козирів в рукаві – замість звичних стереотипів Любка подає дуже цікаві та несподівані «інсайдерські» факти з місця подій не тільки про міста або пам’ятки, а й про місцевих. Ці так звані репортажі вийшли дуже живими та смачними, бо їм притаманний «ефект присутності», який завжди очікуєш (я так точно) від книжок про мандри.

Поряд з детальними описами принад тієї чи іншої місцини (здебільшого - її нетуристичних, непопулярних "фішок") письменник подає власні рефлексії на тему кордонів, сусідства, заплутаної історії регіону та її подальшого впливу на долю тутешніх народів. Книга-мандрівка стає книгою-роздумами, а читач від того тільки виграє. Не бракує в "У пошуках варварів" і фірмового іронічного (в тому числі, самоіронічного) стилю автора, різних легких дотепів і жартів, тож читання не тільки цікаве, а й легке.

Анніка Мироненко

Следите за новостями на нашем “Telegram-канале

2
2

Эта запись была размещена в рубрики: