Неймовірні пригоди Кузьми

Я вже колись казала, що мені подобаються багатогранні особистості. І сьогодні мені хочеться розповісти про декого, про кого не чули тільки ті, хто не чує.

Це Андрій Вікторович Кузьменко, відомий широкому загалу як Кузьма Скрябін і який трагічно покинув нас на початку 2015 року. Лідер гурту «Скрябін», поет, композитор, телеведучий, шоумен. Наш. Особисто мені Кузьма Скрябін, який так рано пішов з життя, запам'ятався як талановитий музикант, чесна й розумна особистість, а також, як людина з просто неймовірним почуттям гумором.

Варто подивитись хоча б одне його інтерв’ю – і ви зрозумієте, що Кузьма вмів сміятись і смішити інших, і це вроджений талант, адже такому не навчишся. А ще Кузьма писав неймовірні книжки. Кілька років тому я дивом отримала в свою бібліотеку перший прозовий твір Скрябіна «Я, Побєда і Берлін». І й досі не шкодую, що маю. Бо маю купу можливостей ще раз «почути»  його живу та яскраву мову на сторінках.

«Я, Побєда і Берлін» це книга, яка змусить посміхнутися кожного, а іноді навіть і сміятися у повний голос. Вона розповідає про молодого Андрія Кузьменка, який вирішив придбати машину і в якості цього транспортного засобу вибрав стареньку «Побєду». І це лише початок пригоди. Разом із цією машиною він переживав безліч цікавих моментів, починаючи із того, як він купував її у Львівського художника за бакси, спроба завести залізний транспорт потім їх із машиною вигнали із дому і нарешті він, разом із другом помандрували на Побєді до Берліна Пригоди головного героя у столиці Німеччини, перетин кордону - це окрема історія, яку краще прочитати особисто, бо передати весь колорит подій неможливо. Доволі кумедно виглядали його пригоди, коли він вимінював стареньку «Побєду» на нового «Опеля», коли на сміттєвих звалищах Берліна шукав викинуту техніку, якої в Україні на той момент ще не було, а те, що викидали німці можна було легко полагодити. Та закордонній техніці не судилося дістатися дому Кузьменків, на пункті пропуску Рава-Руська йому довелося позбутися свого скарбу.

Не знаю, як вам, але мені ось такі історії дуже приємно та легко читати. Як сказав Дмитро Биков: "Якщо автор писав у піднесеному, веселому настрої, то і читач буде сприймати написане також легко та із задоволенням". Це той самий випадок. Одразу видно: Кузьма не ставив перед собою завдання написати "правильний" художній твір, не заганяв фантазію у рамки, не переймався питанням цензури. Він просто писав, що і як хотів, тому усе вдалося "на ура". Рекомендую усім, хто ще сумнівається: чи варто читати Скрябіна? Безумовно варто!

Анніка Мироненко

Следите за новостями на нашем “Telegram-канале

7
3

Эта запись была размещена в рубрики: