Мандри до Русі. Сторожева застава

Мені дуже подобаються історії про переміщення у часі та просторі – як літературні, так і кінематографічні. Тому серед кіношних творів мені до вподоби серіали «Квантовий стрибок» та «Доктор Хто».

А серед книжок мій вибір пав на твір Володимира Рутківського «Сторожова застава», екранізація якого наробила багато галасу два роки тому і отримала Ґран-прі на фестивалі «Чілдрен кінофест». Володимир Рутківський просто геніально створює цікаві та водночас захоплюючі дитячі історії, в яких нерідко перемішано різноманітні історичні факти та дійсність з фантастичними сюжетами, він геній чудових інтригуючих пригодницьких розповідей.

За свої творчість поет неодноразово удостоювався різноманітного плану літературних премій, серед яких також є нагорода від "Бі-бі-сі" та Національної премії України імені Тараса Шевченка. Ця книжка видана надзвичайно популярним та відомим сьогодні не тільки в Україні, але й у таких країнах як: Америці, Швейцарії, а також Словаччині видавничому домі "А-ба-ба-га-ла-ма-га", який заснований в Україні Іваном Малковичем.

Коли я починала читати «Сторожову заставу», то однією з перших думок було: «Як же я скучила за класним, добротно зробленим пригодницьким фентезі!» І справді – переді мною була неперевершена пригодницька книга, яка нічим не поступається "Джурам". Та ще й ненав'язливо пропагує любов до рідного краю й інші гарні цінності. Кажучи сучасною мовою, «Сторожова застава» - сучасний український роман «про попаданців», оскільки головний герой Вітько потрапляє із нашої з вами сучасності до Київської Русі, де зустрічає усім відомих з народних легенд богатирів – Іллю Муровця, ще зовсім юного Олешка Поповича, Добриню Микитовича. Знаєте, на початку я переживала, що мені потрапилося щось на кшталт «Янкі при дворі короля Артура» - хоча й це твір вважається класикою, але мене він обурює до мозку кісток, бо в ньому мені вбачається джерело подальшого стьобу над історією та іншими світами, коли розумний і технологічно підкований герой показує «кузькіну мать» у «недолугому» середньовіччі. А закинь навіть розумника в інший світ або в інший час, побачимо – чи згадає він бодай щось зі шкільної програми.

Що ще буде цікавим у книзі? Мені сподобалася взаємодія людини та природи. Давні русичі – мисливці, проте не знищують без нагальної потреби. Цікавим є випадок з риссю, котру поранив Олешко, та реакцією на це князя. «Сторожова застава» – це не просто пригодницька повість. Це цікавий погляд на життя у Київській Русі очима нашого сучасника. Є у повісті не лише цікаві пригоди, але і дрібка таємниць та… болю. Бо що відчувала Миланка, коли дізналася, хто такий Вітько? Що відчував Дід Овсій, спілкуючись із таємничим Велесом? Проте надія залишається завжди. І, навіть, якщо ти, як і Вітько, так і не побачив, чим закінчилася визначна битва, ти все одно дізнаєшся. Лише треба зазирнути у Історію. Дуже приємно прочитати гарну книгу, в якій зображується Україна, її історія, її герої. А герої, до речі, можуть бути, дуже різними. І про це книга також розповідає. На прикладі Воронівки показується ідея вивчення власного краю, що може викликати не аби яке захоплення історією України. А це плюс для нас всіх.

Анніка Мироненко

Следите за новостями на нашем “Telegram-канале

2
3

Эта запись была размещена в рубрики: