Знаєш, у життя немає способу «якби»

Якби в будь-кого з нас був шанс повернути час назад й обрати іншу дорогу в своєму житті, ви б це зробили? Думаю, кожен з нас хоч раз згадував якесь роздоріжжя, де треба було робити важкий вибір і розмірковувати – а що б було, якби я обрав інший шлях. Про таке саме «якби» піде мова у однойменній книзі Ірен Роздобудько.

До творчості пані Ірен я ставлюся з певним теплом ще зі студентських років. Першою книгою, що потрапила до моїх рук, стала «Ґудзик» - проковтнула за пару годин. А взагалі, я вважаю, що Ірен Роздобудько належить до таких авторів, чиї книги читаєш на одному подиху і не можеш випустити з рук, допоки не перегорнеш останню сторінку.

Слово «якби» є одним з найбільш вживаних в нашій мові. Авторка написала цікаву книгу, поєднавши минуле і сьогодення на прикладі життя однієї жінки. Саме через це повернення в часі читання стає настільки захопливим, що забуваєш про плин часу. Хоча фінал книги може викликати деяке розчарування. Мені здавалося, що головна героїня Ніка, змінивши минуле – повернеться у змінене сьогодення. Але вийшло те, що вийшло. Цікаво було читати роздуми про себе. Думаю, що нам з вами не треба забувати про те, якими ми були в дитинстві, чим жили та мріяли, і на хвилинку уявити себе поруч з собою 9-річним і змоделювати  спілкування.  Впевнена, що кожен з нас не впізнав би себе, адже ми так далеко тікаємо від наших дитячих прагнень і мрій. Хоча не відомо: це ми тікаємо, чи так нас засмоктує вирій нашого життя. І не кожен має сили чинити опір. От якби ж мені випала така можливість опинитися в 1998 році, адже саме десь тоді проходило моє дитинство в рідному дворі... Дуже захоплює розповідь саме про життя в маленькому містечку, спілкування з сусідами. Аж нахлинули спогади про дворових друзів, ігри, халабуди, фантазії про Місяць та Зорі, про сварливих сусідок в дворі...

Анніка Мироненко

Следите за новостями на нашем “Telegram-канале

3
5

Эта запись была размещена в рубрики: