Фелікс Австрія…. І ніxто не винен

У кожного з нас є певні звички та традиції. Ось у мене, наприклад, вже кілька років поспіль на початку року є така собі певна традиція – підшукувати собі книжкові челенджі та моніторити літературу, яка буде екранізована протягом року.

Нещодавно мій вибір пав на книжку доньки відомого українського сучасного письменника Юрія Андруxовича Софіі, яка називається «Фелікс Австрія». Кілька років тому ця книга наробила багато галасу на телебаченні та в ЗМІ, тому що отримала три нагороди, в тому числі й «Книгу року BBC». Я завжди беруся читати подобного роду твори. Але вони в мене викликають багато почуттів та емоцій. Бо вони ніколи не бувають простими, і тому трошки складно здогадатися, що саме намагався сказати автор.

Може, я вже трошки балуваний читач, але «Фелікс Австрія» справила на мене неоднозначне враження. Для мене твір був відкриттям і одкровенням водночас, та залишила після себе гіркуватий  після смак та пляму на серці. І взагалі була для мене психологічно важкою, якби не мова. Мова просто неймовірна – багата, витончена, насичена та гармонійна. У цій книзі викладена історія віднаxодження людиною себе, свого втраченого так давно життя, що вже й страшно подумати, що вона колись була і взагалі має бути. Історія нещасної людини, якій тільки треба, щоб просто бути коханою, без обмовок, у якійсь нездоровій формі – не в стані переступити через поxодження нещасної людини, через відчуженість її дому Ангерів. Неможливо прийняти її як повноцінну та рівну собі доньку та сестру. І не можна ставитися до неї як до зовсім чужої та покоївки.

Книга показує, що "Щаслива Австрія" не така вже й непохитна і непорушна. Тодішнє становище українців і євреїв змушує їх тікати до Нового світу. "Тут тісно й темно, у цьому місті, у цій неповороткій імперії, що розжиріла від старості. З усіх боків нависають ці старі стіни, волого смердять замшілі погреби. Він відчуває, невдовзі щось станеться: землетрус, виверження вулкана, земля розколеться посередині, розійдеться великою тріщиною. Ми можемо порятуватись. Можемо попливти туди, де все дихає свіжістю і новизною, у Новий світ, де можна починати нове життя." Роман, його колоритність, неспішність і символічність, захоплюють з першої сторінки й тримають увагу до кінця. Варто приділити йому час, отримавши естетичне і психологічне задоволення!

І, до речі, 16 січня у широкий прокат вийшов фільм «Віддана», знятий за мотивами книги пані Андруxович. Так що, читаємо і дивимось українське.

Анніка Мироненко

Следите за новостями на нашем “Telegram-канале

3
4

Эта запись была размещена в рубрики: