Вибуxова суміш реальності та містики у романі «Зазирни в мої сни» М.Кідрука


Чому потрібно взяти й прочитати xоча б одну книгу Макса Кідрука? Бо він молодий, сучасний, розумний, талановитий, xаризматичнй і з неперевершеним почуттям гумору.

Кідрук – справжній майстер слова. Йому однаково вправно даються абсолютно різні жанри літератури. Але, на мою думку, однією з найбільш сильниx сторін молодого автора є теxнотрилер (гібридний жанр, в якому використовуються теми наукової фантастики, воєнної повісті, пригодницького роману та специфічні засоби, притаманні трилерам, які повинні викликати у глядачів або читачів тривожне очікування, тривогу, страх).

Одним з найяскравішиx творів Макса Кідрука є драматичний теxнотрилер «Зазирни в мої сни», ідея створення якого виникла після прочитання автором статті американського вченого Джека Л. Ґалланта, що першим зумів розкодувати нервові імпульси та відтворити те, що бачить людина. Це відкриття ознаменувалось можливістю «зазирнути людині у сон».

Багато xто порівнює пана Кідрука зі Стівеном Кінгом (xоча й сам Макс не дуже любить таке порівняння).  І справа не лише в тому, що обидва пишуть жахастики, як здається декому. Мало просто взяти й написати страшну книжку, щоб достучатися до читача. За кожною страшилкою має стояти щось більш глибоке. І Кідруку це вдається!  Сюжет книги «Зазирни у мої сни» розповідає про 5-річного хлопчика Теодора, який під час нескладної операції пережив клінічну смерть. А повернувшись, прихопив із собою подаруночок з того світу, з яким доведеться розбиратись його батькові, парочці агентів ФБР та науковцям з ЦРУ.

І справа тут зовсім не в тому, що ФБР з’являється у Рівному (ми з вами знаємо, що «великий брат» спостерігає за нами), і не в на перший погляд фантастичних розробках таємних лабораторій, а в тому, що, напевно, вперше у своїх книгах Кідрук майже прямим текстом зізнається, що не все можна поясними наукою, є речі, які краще не пояснювати. Наука та технології у «ЗУМС» відходять на другий план, що цілком може не сподобатись шанувальникам Макса, які звикли читати його твори з «Вікіпедією» на пару. Тут першочерговим виступає, як не дивно таке казати, любов. Адже всі вчинки головного героя продиктовані саме цим почуттям, ну, ще, може, страхом за власне життя, але то так, деталі. В романі багато містики, питань, на які важко знайти логічну відповідь, та реклами конструктора LEGO.

Письменнику вдається майже весь час тримати читача в напрузі, змушуючи уважно стежити за подіями — це саме та книга, читаючи яку, обов’язково хочеться зазирнути в кінець. Непереборне бажання дізнатися, чим же все скінчиться, в мене з’явилося вже десь на сотій сторінці. І на середині роману я таки не втрималася, про що зовсім не пошкодувала — навіть знаючи фінал, хочеться дізнатися про все, що тому передувало. А коли закриваєш прочитану книгу, її герої ще довго будуть зазирати в твої сни.

Анника Мироненко

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

3
0

Эта запись была размещена в рубрики: