Рабство в ХХІ столітті: як не потрапити у пастку

Важко повірити, що в ХХІ столітті можливе справжнє рабство. Але воно існує. Коли з людиною поводяться, мов з річчю, коли над нею "здійснюються атрибути права власності", то, власне, це воно і є.

Так цей феномен визначає Конвенція про рабство від 1926 року. Його забороняє ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Рабство є різновидом трудової експлуатації - більш широкого юридичного поняття, що, своєю чергою, є формою торгівлі людьми.

Не будь-які важкі й несправедливі умови праці є трудовою експлуатацією. Трудова експлуатація виникає тоді, коли в людини забирають документи, вона проживає в нелюдських умовах, щодо неї чиняють фізичне чи психологічне насильство, не платять за роботу й позбавляють свободи пересування.

За оцінками представництва МОМ в Україні, протягом 2014-2017 років від торгівлі людьми постраждали 60 900 українців. Війна на Донбасі й хронічна економічна криза підштовхують насамперед чоловіків погоджуватися на сумнівні пропозиції роботи.

Як не дивно, саме чоловіки виявляються менш захищеними перед такими небезпеками, ніж жінки. Через те, що більш упевнені в собі й поводяться менш обережно, коли шукають роботу, особливо за кордоном.

В Україні в таку халепу потрапляють частіше бездомні та інші найбільш соціально незахищені чоловіки. Але за її межами біда стається часто з тими, хто, здавалося б, не має бути в групі ризику.

Так, за даними МОМ, 24 % постраждалих від трудової експлуатації українських чоловіків мають вищу освіту. 71% з них мешкають в обласних центрах. Понад половині з них - від 18 до 35 років.

Ось кілька простих кроків, які можуть допомогти убезпечитися від трудової експлуатації.

Що варто зробити:

  • Шукаючи роботу за допомогою посередників, уточнити, чи фірма має ліцензію. Це можна зробити в "Переліку фірм, які отримали ліцензію на працевлаштування за кордоном" на веб-сторінці Державної служби зайнятості України.
  • Перевірити, чи в роботодавця є сайт, за якою адресою розташована ця фірма. Можна скористатися інструментом Google Earth, щоб побачити її місцезнаходження та околиці. Зателефонувати й перевірити, чи хтось взагалі візьме слухавку.
  • Роботодавця можна перевірити також у державних реєстрах. Приміром, у Польщі це REGON, реєстр суб'єктів національної економіки; у Росії - єдиний реєстр суб'єктів малого та середнього підприємництва.
  • Довіряти свої документи лише уповноваженим посадовим особам (працівники прикордонних служб, митниці, поліції). У жодному разі не передавати їх посередникам чи працедавцям для "реєстрації".
  • Зібрати контактну інформацію про посольства та консульства України в країні перебування й зареєструватися там, якщо перебуватимете за кордоном довше ніж три місяці.
  • Зробити копії всіх своїх документів (віза, закордонний паспорт, запрошення, трудовий договір, страховий поліс). Один екземпляр копій, а також своє свіже фото та контактну інформацію роботодавця слід залишити рідним.
  • Підтримувати постійний контакт із рідними. Не погоджуватися на такі умови праці, за яких у вас не буде мобільного зв'язку. Мовляв, там, де працюватимете, "немає мережі".
  • Домовитися з рідними в Україні про кодове слово. Якщо ви його використаєте в розмові, це означатиме, що ви в небезпеці.
2
1

Эта запись была размещена в рубрики: