В Слов’янську вшанували Великого Кобзаря. В своїй хаті своя й правда, i сила, і воля

Саме 9 березня (25 лютого) 1814 року народився наш славетний і великий  Тарас Григорович Шевченко. З нагоди його 205-річчя до пам’ятника Кобзаря у Слов’янську зібрались представники громади міста.

Цього року слов’янці вирішили не влаштовувати офіційний захід. В день народження поета до його пам’ятника прийшли прості люди, хоча представники влади, поліції також були. Промови тривали недовго. Більше в ранкову годину лунали вірші самого Шевченка.

Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу... отойді я
І лани, і гори —
Все покину і полину
До самого бога
Молитися... а до того
Я не знаю бога.
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю
Волю окропіте.
І мене в сем'ї великій,
В сем'ї вольній, новій,
Не забудьте пом'янути
Незлим тихим словом.

І більшість віршів в цей день були про Україну, бажання бачити її вільною і єдиною…

Свою Україну любіть.
Любіть її… во врем'я люте,
В остатню, тяжкую мінуту
За неї Господа моліть.

Розкуйтеся, братайтеся!
У чужому краю
Не шукайте, не питайте
Того, що немає
І на небі, а не тілько
На чужому полі.

В своїй хаті своя й правда,
І сила, і воля.
Нема на світі України,
Немає другого Дніпра...

Небо сіріло і темнішало. Дрібний дощ, що падав з хмар, був наче сльози чи то самої природи, чи Великого Українця, що дивиться на нас з неба. Немов  Кобзар хотів спитати: Чи дождуся, коли мої любі українці брататимуться? Чи єднатимуться вони? А ці шевченківські рядки  написані немов сьогодні: Обніміться ж, брати мої, Молю вас, благаю!

Валерий Максимов, кореспондент «ДС», фото автора.


Фотогалерея
Фотогалерея
Фотогалерея
Фотогалерея
Фотогалерея
Фотогалерея
7
1

Эта запись была размещена в рубрики: