У видатного майстра сцени і кіно із Слов’янська Дмитра Мілютенка ювілей

Нещодавно на сайті Слов’янського краєзнавчого музею з'явилась інформація, присвячена ювілею нашого земляка Дмитра Мілютенко.

21 лютого виповнюється 110 років з дня народження українського актора Народного артиста СРСР Дмитра Мілютенка, який усе своє життя до останку віддав театру і кіно - повідомляє у дописі директор музею Лілія Зандер.

Народився Дмитро в місті Слов’янську в багатодітній сім’ї робітника содового заводу. Уже в дитинстві у хлопчика розвинувся потяг до мистецтва, спочатку було ліплення та малювання, а згодом його покликанням стала театральна сцена.
В 1917 році, навчаючись Слов’янському комерційному училищі, він разом з однокурсницею Часовниковою Галиною, стає ініціатором створення української «Просвіти»,мета якої була не тільки в розповсюдженні мови і літератури, але й в пропаганді української культури шляхом постановки п’єс та сцен з історії життя українського народу.
В повоєнні роки він стає одним із самих активних учасників художньої самодіяльності в клубі содового заводу, а в 1920 році він працює уже в складі напів-професіональної трупи Слов’янського народного театру при Слов’янському відділу народної освіти.


В 1923 році до Слов’янська приїхав з гастролями Харківський театр ім.. Івана Франка. Знайомство з акторами цього театру Г.Юрой, К.Кошевським, В.Варецькою та іншими членами цього колективу остаточно вирішили долю Мілютенка. Він стає актором цього професійного колективу, де його наставниками стали такі талановиті артисти як А. Бучма, М.Крушильницький та Н.Ужвій.
Коли в 1926 році театр імені Франка переїхав до Києва, Мілютенко зі своїми колегами залишився в Харкові і вступив до театру Леся Курбаса «Березіль», де під керівництвом великого режисера остаточно сформувалася творча індивідуальність і майстерність актора.


Дмитро Мілютенко зіграв в театрі багато ролей, починаючи з полковника Денисова «В яблуневому полоні», адмірала Гранатова в «Загибелі ескадри», Півня в «Диктатурі» і ролями Аркадія в «Платоні Кречіті» та Пузиря в п’єсі «Хазяїн».
В 1936 році Гнат Юра запропонував ряду провідних акторів театру «Березіль», який уже носив ім’я Тараса Шевченка, перейти до Київського драматичного театру імені Івана Франка. Серед запрошених акторів були Н.Ужвій, А.Бучма і Д.Мілютенко.
У Київському театрі, де Мілютенко провів майже 30 років свого життя, він зіграв більше двохсот ролей і став одним із найбільш затребуваних акторів театру. Діапазон його творчості був безмежним. Йому з успіхом вдавались ролі психологічної драми та гострої сатири, з успіхом грав трагедійні і ліричні образи.
Особливо запам’яталися глядачам створені ним образи князя Шуйського («Бориc Годунов»), Хоми («Ой не ходи Грицю та й на вечорниці»), Часника («В степах України»), Гайдара («Фронт»), Гаєва («Вишневий сад») та хвилюючі образи Тараса Шевченка в п’єсах А.Ільченка «Петербурзька осінь» і в «Пророці» І.Кочерги.
В важкі часи Другої світової війни Д. Мілютенко з 1943 по 1945 роки очолював фронтову бригаду артистів, яка виступала на Третьому українському фронті. З 1931 року він почав зніматися в кіно, де зіграв незабутні образи різних героїв в більш ніж сорока фільмах, починаючі з ролі Гаврила в фільмі «Фата Моргана» і закінчуючи фільмом «Криниця для спраглих», де він зіграв останню свою роль Левка Сердюка.
Між ними були різні по своїм жанрам такі фільми як «Кармелюк», «Богдан Хмельницький», «Подвиг розвідника», «Над Черемошем», «Сто тисяч», «Зелений фургон», «Сон» та багато інших.


Помер видатний актор 25 січня 1966 року в Ташкенті при зйомках фільма «Криниця для спраглих», похований у Києві на Байковому кладовищі. Батьківщина високо оцінила творчу діяльність актора. Він бун удостоєний звання Народного артиста СРСР, нагороджений багатьма орденами та медалями, його іменем названі вулиці в Києві та Слов’янську; на будинках, де він жив, встановлено меморіальні дошки.

Ступко В.І.
Науковий співробітник 


Фотогалерея
Фотогалерея
Фотогалерея
Фотогалерея
Фотогалерея
6
0

Эта запись была размещена в рубрики: