«Inclusive unity festival» в Слов`яньску: Кожен з нас, всупереч долі та обставин має право жити гідно і повноцінним життям

22879117_1477746128983266_2007881867_o

Станом на 2017 рік  в Україні зареєстровано понад 2 млн 600 тис.  людей з особливими потребами, з них у Донецькій області проживає більше 162  тис. осіб. З кожної  тисячі  осіб, що населяють наші міста,  61 громадянин потребує спеціальної допомоги та захисту через фізичні та розумові вади. 

Тема життя  інвалідів та їх інтеграції  у соціум є надзвичайно актуальною сьогодні, адже через обмеженість пересування, недостатню підтримку з боку влади та ігнорування соціуму, ці люди постійно перебувають у боротьбі з навколишнім світом.

У нашому місті проживає понад 30 тис. громадян з особливими потребами і ця цифра постійно зростає.  Величезна кількість  з них мають проблеми опорно-рухового апарату і для багатьох це стало знаком приречення на пожиттєве закриття у власних будинках та відсутність взаємодії з соціумом. Не дивлячись на те, що у  санаторії  «Слов’янському»,  пристосованому  для хворих з втратою чи обмеженням функцій опорно-рухового апарату, постійно проходять лікування та  реабілітацію сотні людей, прикутих до інвалідних візків, наше місто абсолютно не адаптоване для потреб цих громадян.   

Прогулюючись містом не важко помітити  відсутність  пандусів  у магазинах або їхню непристосованість для людей на візку, так само ними обладнані далеко не усі лікарні, банки та держустанови. Погані тротуари та дороги, високі бордюри, круті сходи та спуски, банальна вісутність спеціальних ліфтів у багатоповерхових житлових будинках, не кажучи уже про недоступні для інвалідів розважальні заклади, кафе.   Усе це стало нормою для нашого міста і країни,  та ситуація з кожним роком   лише погіршується.

Чи часто ми помічаємо щоденні проблеми людей з інвалідністю?  А вони кричущі та потребують посиленої уваги зі сторони влади та кожного громадянина. Ми не думаємо та не звертаємо увагу на цих людей тому, що не бачимо їх. Часто можна почути фразу «а де тут інваліди?», коли, на їхнє місці сідають у громадському  транспорті чи паркуюють  велосипед там, де має проїхати візок. Ми не помічаємо тому, що своїм ставленням до цих людей примушуємо їх закритися у собі та не виходити навіть на вулицю. Без допомоги рідних та друзів ці люди просто приречені на виживання, адже мізерні пенсії та проблеми з працевлаштуванням не сприяють їхньому нормальному життю.

Це стосується не лише осіб з порушеннями опорно-рухового апарату, а й з вадами зору.  Довгий час цей прошарок населення у нашому місті  також зіштовхується з рядом проблем, серед яких все ті ж високі бордюри та відсутність звукових світлофорів для безпечного переходу дороги. У Слов’янську вже довгий час діє громадська організація Українського товариства сліпих(УТОС), що об’єднує близько 160 громадян з вадами зору у місті та Слов’янському районі. Але вона постійно знаходиться  на грані виживання через проблеми з фінансуванням і відсутність спецобладнання.  Голова цієї організації – Олександр Ткаченко вже довгі роки звертається до підприємців міста з проханням надавати робочі місця для незрячих людей, тим більше,що законом передбачене працевлаштування людей з інвалідністю. «Незрячі, як правило, фізично здорові. Вони прагнуть інтегруватися у суспільство та приносити хоч якусь користь, тим більше, що можуть виконувати широкий спектр різноманітних робіт», -  неодноразово  наголошував Олександр. Проте, ситуація не покращується, на сайтах з пошуку роботи у нашому місті рідко можна знайти вакансії для людей з інвалідністю, а за даними статистичного збірника Соціального захисту населення лише 1% від загальної кількості осіб з особливими потребами є працевлаштованим у нашому регіоні.

Але кожен з нас, всупереч долі та обставинам, має право жити гідно і повноцінним життям. Недарма кажуть, що люди з особливими потребами – це люди з особливими досягненнями. Надзвичайна кількість цих неймовірно талановитих людей живе разом з нами в одному місті і їхній вихід зі своїх закритих  кімнат сприяв  би розвитку нашого міста та суспільства. Серед наших одномістян є ті,хто уже сьогодні, не дивлячись ні на що, живе щасливим життям і надихає інших, роблячи кращим рідне місто. Таким є соліст рок-гурту «Смолова Галерея» Едуард Смоляков, команда якого виборює призові місця  на різноманітних музичних фестивалях, або організатор «квартирників» та культурних вечорів – Олег Фріц, активністю та натхненням  якого захоплюється багато слов’янців. Але самі ці люди наголошують, що нічого б не вийшло без підтримки простих людей, які стали для них добрими друзями.

У всьому світі успішної практики вже довгий час набуває інклюзивність –  процес реального включення осіб з інвалідністю в активне суспільне життя, що передбачає інтеграцію та рівноправну взаємодію усіх громадян у соціумі, незалежно від рівня фізичного чи розумового розвитку. Така інтеграція напряму залежить від поваги до кожного члена суспільства та відкидає будь-яку упередженість чи дискримінацію.

Люди з вродженими вадами з раннього віку перебувають в ізоляції, адже навчаються вдома або у закритих спецінтернатах. Вони не спілкуються з дітьми, що вчаться у звичайних школах і нерідко стають жертвами цькувань і насмішок.  А дорослі з набутими вадами дуже часто ізолюються від соціуму через відсутність уваги до себе.  Невже ж зовнішні вади говорять про те, що людина не здатна співпереживати, дружити, любити і, зрештою, просто радіти життю?  Кожен з нас має право на повноцінне життя, хоче бути реалізованим і почутим, не дивлячись ні на що. Нам самим є чого повчитись, бо незважаючи ні на що багато людей, які щоденно живуть з великою кількістю перепон, надзвичайно життєрадісні і завжди усміхнені.

Все ж величезна кількість по-справжньому особливих людей потребує нашої уваги і підтримки, тому Платформа ініціатив «Теплиця», має на меті показати, що ці люди є абсолютно такими ж, як і кожен з нас, та хоча б на один день включити їх у соціум, допомогти знайти друзів та показати надзвичайну значущість кожного.

28 жовтня о 13:00  адресою вул.Торська, 4 відбудеться фестиваль «Inclusive unity festival», на якому спільними зусиллями хочемо показати, що ми усі рівні та однакові і кожен з нас заслуговує на  гідне місце у соціумі і має впливати на життя свого міста і країни.

Програма « Inclusion unity» фестиваль, 28 жовтня вул.. Торська 4.

13:00 – 13:10 Відкриття заходу;

13:10 – 13:40  Успішні практики інклюзії в містах України;

13:40 – 14:15 Діалог  з представниками місцевої влади, міжнародних фондів, ДДПУ на тему «Інклюзивність міста, освіти, можливості міжнародної підтримки»;

13:00 – 15:00 Аніматори для дітей від МЦ «Happy Hab»;

14.00 – 15:00 Квест “Хвилина з життя інваліда”;

14.00 – 15:00 Фотозона;

14.20 -15.30 Мастер-класи  з  hand made від майстринь міста;

15.30. -16.30 Історії успіху від Снєжани Кернічної -  Майстер спорту  міжнародного класу зі спортивних танців на візочках, Єдуарда Смолякова - Лідер рок-гурту «Смолова галерея»;

16.40. -18.00 - Концерт  від музичних гуртів «Смолова галерея», «One Vox».

Ніка Перепелиця
фото з сайту https://uk.theoutlook.com.ua

 

2
0

Эта запись была размещена в рубрики: