Аероклуб у Слов’янську – цікаві історії рідного краю

koms2
В рамках проекту "Музей відкрито на ремонт" нещодавно була надрукована стаття про аероклуб, який існував у Слов'янську майже століття тому. Так, наприкінці 20-х – початку 30-х років ХХ століття уряд приділяв багато уваги військовій підготовці молоді. На заклик «Комсомолець, на л
ітак!» активно відгукнулась молодь країни.

За ініціативою чотирьох ентузіастів Слов’янського локомотивного депо Алфея Кузьмича Тарасова, Павла Олександровича Шишкарьова, Дмитра Дорофеєвича Чумака та Василя Дорофеєвича у 1927 році створили перший в Україні клуб повітряного плавання.

З 1928 до 1932 року провели 27 польотів на аеростатах, з яких три прийшли під час Всесоюзних змаганнях аеростатів у Москві.
У 1930 році молодь Слов’янська робить новий крок до підкорення повітряної стихії і у місті створюють клуб планеристів під керівництвом ентузіаста Костянтина Борщова.

Колгосп у селі Карпівці (біля Славкурорту) виділяє клубу ділянку землі для польотів планерів, але вже через два роки клуб розширюють до аероклубу.
Поле біля Славкурорту розчищають під аеродром, а на горі (зараз мікрорайон «Артема») будують ще один аеродром. На кошти заводів «Коксохіммаш», Арматурно-ізоляторний і Содовий закуповують три літаки У-2, на яких починаються перші польоти.

Новий аероклуб придбав таку популярність у молоді, що з 1933 року по 1938 рік кількість учбових літаків зросла до 15, а курсантів Слов’янського аероклубу почали брати без попередніх вступних екзаменів до Ворошиловградського військового авіаційного училища, скоротивши навчання з 4 до 2 років.

За час свого існування Слов’янський аероклуб підготував 1500 пілотів, 600 мотористів і більше 2 тисяч парашутистів, тому на базі Слов’янського аероклубу у лютому 1941 року створили 11 Слов’янську військову школу попередньої підготовки пілотів.

koms1
Школа пропрацювала до 24 серпня 1941 року, після чого її евакуювали до Ростовської області, де розформували у1942 році.
Випускники Слов’янського аероклубу достойно воювали на всіх фронтах II Світової війни, шістнадцять із них стали Героями СРСР, а льотчик-штурмовик Микола Сімейко удостоєний цього звання двічі. Сотні пілотів були нагороджені орденами і медалями.

Уже у післявоєнні часи, коли у 1964 році у Слов’янську відкрили авіаційне училище, знову з’явилася ідея відновити на його базі діяльність аероклубу.
Перша спроба виникла у 70-х роках, коли у Слов’янському авіатехнічному училищі почала діяти секція парашутистів, а потім і авіаспортивний клуб «Авіатор», який у 1989 році мав 10 дельтапланів, 5 мотодельтапланів, літак АН-2 для парашутистів, літак ЯК-52 для авіа спортсменів.

koms
У 1991 році за дефіцитом коштів, аероклуб «Авіатор» припинив свою діяльність.
Друга спроба відродження аероклубу була у 2008 році, але справа дійшла тільки до реєстрації громадської організації при Слов’янському коледжі національного авіа- технічного університету, а на технічну діяльність аероклубу коштів, навіть завдяки спонсорам, знайти не вдалося.

Ознайомитись з діяльністю аероклубу можна в експозиції Слов’янського краєзнавчого музею. Фотографії, макети літаків, особисті речі учасників розширять вашу уяву про діяльність аероклубу.

Підготовлено науковим співробітником музею Ступко Валерій

7
0

Эта запись была размещена в рубрики: