До 200-річчя народження поета: Сучасники Михайла Петренка

IMG_4171"Діловий Слов'янськ" продовжує серію публікацій від проекту "Ідентифікація Петренків", приурочену до 200 річчя поета-романтика Михайла Петренко. Ця стаття, підготовлена слов'янськими краєзнавцями розповідає про сучасників Михайла Миколайовича, та про реалії життя тих часів.

Пройшло 200 років від народження Поета, а пам`ять людська не зберегла нічого про його слов`янський період життя. Та сподіваємося, що місце, де жила родина Петренків, указано було правильно. А малюнок (відтворений з фото другої половини XIX ст.) допоможе нам уявити, який вигляд мала вулиця Велика в часи, коли по ній бігав майбутній юний Поет.

1_

Звичайно, тоді ще не було церкви Всіх святих, готелю Котлярова, заїжджих дворів. Будинків було менше, та стояли вони не так близько один від одного. На цій вулиці, на Базарній площі та поблизу жили купці Кісєльови, Рєзнікови, П`ятирубльови, згодом Зубашеви, Закройщикови, Котлярови та інші, заможні міщани. У різний час тут жили чиновники, дворяни. Ущільнювалась забудова. Садиби ділилися між нащадками, продавались, купувались, часто частинами, адже в деяких власників вони були досить великими.

Можливо, Михайло товаришував саме з синами купця Степана Кіндратовича Кісєльова, який мав велике обійстя на лівій стороні вулиці. Представники великої родини П`ятирубльових та Петренків,  родичів матері, прізвища яких ми поки що не знаємо, спілкувалися між собою. Родини товаришів по службі батька Поета Миколи Дмитровича – Корсунови, Кириленки, Булгакови, Мандрикіни… Дворяни Адамови, Таранови-Бєлозьорови, Карпови, Білоусови, Грейфи, Арцибашеви, які здавна жили в місті та навколишніх маєтках. Особи духовного стану, колишні військові обивателі… Це було коло спілкування батьків Поета, молоде покоління якого теж спілкувалось та товаришувало між собою.

Як і в усі часи, хлопчаки купались у численних озерах та річках, шукали скарби, знаходили безліч інших цікавих занять. Але говорити про нужденне життя, тяжку роботу хлопчика на баштані зовсім недоречно. Чудові навколишні краєвиди, спогади дідів про давні славетні часи, безумовно, впливали на романтичну душу майбутнього Поета.

Де Михайло одержав початкову освіту – невідомо. Можливо, це була міська парафіяльна школа. Цілком імовірно, що майбутній Поет одержав домашню освіту.  Родина була досить освічена та заможна, щоб підготувати його для вступу до гімназії.

Немає свідчень про його навчання в Ізюмському повітовому училищі, але є підстави вважати, що він навчався в Харківській губернській гімназії. Відомо, що на початку 30-х років він перебував у Харкові і саме тоді входив у коло майбутніх поетів-романтиків Харкова.

Тут слід зазначити, що батьки Поета діяли досить прагматично. Якість доуніверситетської освіти в тодішніх провінційних навчальних закладах була досить низькою. Тож краще було вчитися в губернському місті. Якщо б Михайло навіть не закінчив би університет, із гімназичною освітою він міг зробити пристойну кар`єру.

Зберіглося декілька листів Порфирія Кореницького до Олександра Корсуна, із яких стало відомо, шо Михайло листувався з обома. Але архів О. Корсуна було втрачено під час пожежі. До речі, П. Кореницький в 40-х роках жив у Рай-Олександрівці, і листи Михайло надсилав йому на адресу свого брата Олексія, який працював у Бахмуті.

Студентські роки того часу досить точно описують Костомаров М. І. (закінчив університет 1837 року), Ф.К.Нєслуховський (навчався одночасно з Михайлом, але на іншому факультеті), М. Ф. Де Пуле (студент 40-х років).

Зазвичай студенти жили в передмісті Харкова на Гончарівці, Холодній горі тощо, винаймаючи житло в харківських обивателів.

2

Таке житло було досить дешевим. Крім того, тут можна було вивчати життя простого люду та харківську говірку, яку чудово відобразив Г. Квітка-Основ`ненко у своїх творах.

У Григорія Федоровича часто збиралася студентська молодь, не байдужа до української літератури. Звичайно ж, бував там і Михайло.

3

Більш заможні студенти жили на квартирах своїх викладачів. Такий пансіон був, наприклад, у А. Метлинського.

Ф. Нєслуховський, згадуючи М. Костомарова, описує гурток, який виник навколо молодих «магістрів».

4

Представники українського літературного руху Харкова: Корсун, Петренко, Щоголів, Писаревський, Кореницький, згодом Костомаров - молоді люди приблизно одного віку, віддані ідеї відродження української мови та літератури. Не дивно, що саме в цьому оточенні виникла ідея видавати українські літературні часописи.

1840 року в Харківському університеті почав навчатися Іван Бецький, людина передових поглядів, який теж приєднався до цього літературного осередку та згодом видав альманах «Молодик».

Та студенти не тільки вчились, а й розважались, закохувались… Веселі студентські гулянки супроводжувались піснями. Цей своєрідний фольклор зібрав та видав В.С.Александров. Ось декілька уривків:

Часто в карцере сижу,
Ссорюсь с педелями,
И диет
ы не держу
В обществе з друзьями.

У инспектора бывал
Я не раз в неделю
И ни разу не встречал
Он меня без хмелю…

Або пісня про студентський кашкет (фуражку):

Она не подлостью измята,
Измята временем, судьбой.
И, помню я, она когда то
Гордилась форменной красой.

Я в день в студенты посвященья
Венчался ею как венком
И, сделав Вакху приношенье,
Я в ней пустился напролом…

Цікава історія створення пісні «Дивлюсь я на небо…» Ми ще напишемо про це. Але можна припустити, що Михайло був добре знайомий з родиною Степана Александрова, онука якого й написала до неї музику.

Вірогідно, що Поет спілкувався та товаришував із земляками (зокрема, Григорієм Тарановим-Бєлозьоровим), які одночасно з ним навчалися в університеті.

Вважаємо, що Михайло підтримував стосунки з представниками літературного світу. На жаль, складний застійний час в літературі 50-х років та інші причини не дали змоги Поету проявити себе.

Служба, сім`я, нові знайомства. Петро Олексійович Добросельський, лебединський землевласник, дещо старший за Михайла (1809 р. н.), теж закінчив Харківську гімназію та університет. Служив разом із Михайлом у Лебедині, був хрещеним батьком його дітей, і, мабуть, їх пов`язувала багаторічна дружба. Та невблаганний час не залишив нам про це ніяких споминів.

Дослідження тривають. На жаль, дотепер не вдалося знайти слов`янських родичів Михайла з роду Петренків. Та сподіваємось, що все попереду,  і, вивчаючи свій рід, хтось може встановити свою приналежність до давнього козацького роду Петренків.

9
1

Эта запись была размещена в рубрики: