Слов’янськ – рідне місто Михайла Петренка. Яким він був 200 років тому

Михайло_Петренко"Діловий Слов'янськ" продовжує публікацію матеріалів проекту "Ідентифікація Петренків". Сьогоднішня краєзнавча стаття розповідає про Слов'яньск часів дитинства Михайла Петренко.

Досі не знайдено документа, який би точно засвідчував, де народився Михайло Петренко. Але, беручи до уваги непрямі докази, можна з великою вірогідністю вважати, що народився він саме в Слов`янську. Тут жили його прадід та дід, служили чиновниками ратуші батько та рідний дядько. Тут пройшло його дитинство, сюди він повертався на канікули під час навчання в Харківському університеті. За Слов’янськом він сумував вдалині та писав про нього проникливі вірші. Це було його рідне та улюблене місто.

Звичайно ж, дуже цікаво дізнатися, яким було місто Михайла Петренка – Слов`янськ першої половини ХIX сторіччя.

Оскільки Слов`янськ уже на початку ХІХ ст. був ще й курортним містом, а навколишні землі були у власності відомих осіб того часу, маємо численні спогади про відвідування нашого краю. На жаль, вони стосуються переважно другої половини ХIX століття. Та за сто років у Слов’янську мало що змінилося. Залежно від настрою оповідача враження від міста були різні. Але в цілому воно мало вигляд не дуже привабливий для стороннього ока. Красномовними є спогади одного з гостей міста.

ил.1Зараз найбільше враження від Слов’янська гості одержують, в’їжджаючи в нього з боку залізничного вокзалу. Та якщо їхати старовинними шляхами, можна зрозуміти враження від зустрічі з містом людей того часу. Поштовий тракт зі сторони Харкова на Таганрог. Місто потопало в зелені садків, численні озера, звивисте русло Торця, крейдяні гори, зелені луки та левади створювали мальовничий краєвид. Ще не було цегляних будинків, білі хати, укриті очеретом та соломою, були розкидані невеликими купами в цьому просторі.

ил.2

Село не  село, місто не місто. Загальний вигляд міста був більш звичним для жителя півдня. Адже наші волелюбні пращури любили селитися хуторами, займаючи такі шматки степу, які тільки можна було обгородити. І хоча сім`ї розміщувалися в досить тісних хатах, на обійсті було безліч господарських будівель. Тут і повітки для худоби та птиці, клуні, льохи, бондарні та інше, відповідно до роду діяльності. Тож і двори, у яких було зосереджене повсякденне життя жителя міста, були досить великі, на вуличках  та провулках їх було не більше 2-3. Часто садиби містилися навколо невеликих озер, левад. Деякі з них збереглися до наших часів, ознаки інших можна легко знайти на території міста.

Місто ніби завмерло і жило одним і тим же життям впродовж 200-300 років.

ил.3

У Слов’янську було 15 вулиць, але тільки одна з них – Велика Ізюмська – мала назву. Вона була частиною поштового тракту на Таганрог, вздовж якого на початку 19 ст. почали селитися купці та заможні міщани, переселяючись від соляних озер. Мотивація – сірководневі випари. До речі, за свідченнями слов`янських краєзнавців Колєсніка та Колодяжного, сім`я Петренків жила саме на вулиці Великій Ізюмській (тепер вул.Шевченка, 14).

Вулиці були майже безлюдні – то закурені пилом влітку, то в багнюці в іншу пору року. Зрідка пройде або проїде хтось із тих слов`янців, що не звикли ходити пішки. Вулиці ніколи не заміталися, а все сміття висипалося або на вулицю, або у дворі. Треба відзначити, що такої звички слов`янці не позбулися й дотепер і стороннє око завжди помічає страшенну засміченість околиць, особливо озер, річок, колишніх левад. На жаль, тут накопичені  багаторічні звалища сміття, які продовжують поповнюватися.

Одним із найцікавіших документів є історико-статистичний опис Харківської губернії станом на 1837 рік, складений Вадимом Пассеком.

Цікава деталь: сімейство Вадима Васильовича не раз бувало в Слов`янську. Неподалік був їхній маєток. Зупинялася родина завжди в будинку купця П`ятирубльова (єдиних документально встановлених родичів Поета). Цей історичний будинок зберігся й дотепер.

ил.4

В. Пассек описує вигідне розташування міста, унікальні соляні озера й пророку_ йому блискуче майбутнє.

ил.5

Територія першого поселення згодом стає околицею міста. Закривається Введенська церква, а замість неї вже в новому центрі міста зводиться велична Троїцька. Вона й стає головним собором. Втрачає своє значення та занепадає Воскресенський собор. Тільки в кінці ХIX ст. він був впорядкований коштами  І.В.Шнуркова. Поступово виникають нові вулиці та площі. Та в старій частині міста й досі можна пройтись звивистими вуличками, знайти ознаки Старого майдану, місця, де були ворота Торської фортеці. Земельні володіння понад Торцем із чудовими левадами перетворилися на промислові зони або заросли бур`янами. Та, як і двісті років тому, біжить річка Калантайка, і міст через неї на тому ж місці. Зберігся Воскресенський храм, де хрестили, вінчали та відспівували і пращурів Михайла Петренка.

Цікаво спостерігати, як із розвитком міста переміщувалися й центри торгівлі: спочатку це просто Майдан (згодом Старий майдан), зараз повністю забудований, потім Базарна площа, яку також пізніше стали називати Старо-Базарною, і згодом чергова Базарна, теперішня Соборна. Торгівля велась переважно продукцією місцевого виробництва в межах міста та повіту. Головний прибуток отримували від торгівлі зерном, вовною, худобою. Слов`янське купецтво набирало силу.

Дружині Вадима Пассека Тетяні Петрівні дуже подобався Слов’янськ, з нашим краєм родину пов’язувало безліч приємних спогадів. У своїх мемуарах вона писала: «Ах, когда в душе рай, все кажется раем! Чуть не раем и нам стала казаться наша степная жизнь».

ил.6

Звичайно, ми не претендуємо на детальний і ґрунтовний опис міста Слов’янська початку ХІХ століття. Наш нарис, сподіваємося, збудить вашу уяву, спонукатиме до дослідження унікальної історії нашого міста, адже в ній залишається багато білих плям.

 

12
0

Эта запись была размещена в рубрики: