Нові знахідки щодо творчості Михайла Миколайовича Петренка

Михайло_Петренко"Діловий Слов'янськ" продовжує публікацію матеріалів проекту "Ідентифікація Петренків", присвячених 200-річчю поета-романтика Михайла Петренка. В цій статті мова піде про недавні знахідки, що стосуються творчості нашого земляка. 

Наближається двохсотріччя Михайла Петренка. Мабуть, небагато він написав віршів, та з різних причин ще менше їх зберіглося до сьогодення. Але, незважаючи на складність задач, дослідники невтомно продовжують пошуки ще невідомих фактів з життя й творчості Поета.

Принаймні є багато обставин, які дозволяють дослідникам сподіватися на ще невідомі архівні знахідки, пов`язані з ім`ям Поета.

Можливо, що перші поетичні експерименти Михайла Петренка відбулися ще в ті роки, коли він із родиною Писаревських організовував українські вечори в Харкові.

Із літератури, наприклад, із «Журнала министерства народнаго просвѣещенія» (1844) відомо, що деякі автори надсилали свої вірші в редакцію, підписавшись не прізвищем,  а лише деякими літерами.

С1

Швидше за все, йшлося про авторів-початківців. Отже, якщо Михайло Петренко теж інколи підписував свої вірші таким чином, ідентифікувати їх, імовірно,  буде неможливо.

Із листування сучасників Михайла Петренка відомо, що він продовжував віршувати й після закінчення університету.

П. Кореницький у листі до О. Корсуна від 4-го вересня 1843 року писав: «Петренковъ нашъ, кончаетъ уже свою драмму подъ заглавіемъ Паньска любовь, очень хорошую и занимательную піэсу; также написалъ онъ еще Словьянскй писни и Сауръ могилу и самъ отъ себя хочетъ издать…».

Відомий літературознавець Г. Нудьга у вступній статті до книги «Віктор Забіла, Михайло Петренко. Поезії» (1960 р.) навіть стверджував, що «Слов’янські пісні» є те ж саме, що й поетичний цикл «Слов’янськ», а згадана П. Кореницьким «Сауръ могила» - це перша назва «Івана Кучерявого».

Але, мабуть, присутність згаданих П. Кореницьким слів Слов’янськ і Сауръ могила в поетичних циклах «Слов’янськ» і «Іван Кучерявий» («Южный руcский зборникъ») не дає підстав стверджувати, що це саме ті самі вірші Михайла Петренка, про які писав його товариш у листі.

На початку ХХ століття охтирський краєзнавець О. Д. Твердохлібов (1840-1918 рр.) писав українському літературознавцю М. Сумцову (1854-1922 рр.):

«Въ Лебединѣ и въ Харьковѣ книжка Петренка ходила по рукамъ въ концѣ 60х и въ 70 гг. ХІХ в. Гдѣ она теперь?...»

Швидше за все, мова йде не про звичайне офіційне типографське видання, а про невеличкі книжки, які переписувалися, наприклад, шанувальниками таланту Михайла Петренка.

В архіві рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України зберігається одна невеличка з любов’ю оформлена рукописна книжечка віршів Михайла Петренка (сім поезій та біографічна довідка), переписаних із друкованих поетичних збірок рукою І. Сабо.

С2Цей приклад лише підтверджує, що рукописні книжки з віршами Михайла Петренка могли існувати ще за його життя та ходити по руках серед шанувальників його поезії.

До речі, у фонді О. Кониського того ж архіву зберігаються вірші Михайла Петренка, переписані з офіційних видань його рукою на декількох розлогих аркушах.

Безумовно, не можна оминути увагою й наступну поетичну знахідку.

У львівській «Правді» (1876) в рубриці «З недрукованих ще поезий Тараса Шевченка» було надруковано вірша Михайла Петренка «Дивлюсь я на небо – та й думку гадаю», який помилково приписувався Т. Шевченку.

Як пояснив О. Кониський в статті «Олександеръ Атанасієвъ Чужбиньскій» в журналі «Зоря» (1887), цей вірш подобався Кобзарю, тому він його власноруч переписав у свій альбом, що робив і раніше з деякими віршами других авторів.

Але, більш детальне вивчення цієї помилки дозволило припустити, що, мабуть, йдеться про ще одну версію вірша «Дивлюся на небо та й думку гадаю», підготовлену, найвірогідніше, ще самим Михайлом Петренком.

Хоча Т. Шевченко й переписав вірш до власного альбому, дуже малоймовірно, що він його так суттєво відредагував. Тож можна досить впевнено говорити про знахідку, яка стосується поетичної спадщини Михайла Петренка.

Нещодавно дуже важливу та цікаву знахідку зроблено дослідницею Валентиною Шабановою зі Слов`янська.

Знайдено рукопис перших двох яв першої дії драматичної думи Михайла Петренка «Найда» (вісім сторінок), про яку літератори та науковці не знали та ніколи не згадували.

Протягом багатьох десятиліть він зберігався в архіві Російської державної бібліотеки.

С3

С4

Рукопис датовано 20-м січня 1845 року. В цей час Михайло Петренко служив в Харківській палаті карного суду старшим помічником столоначальника.

Знахідку було негайно опрацьовано, а оригінальний авторський текст було адаптовано до сучасних стандартів української мови Олександром та Дмитром Редчуками.

Більш детальну інформацію щодо знахідки наведено в книзі «Михайло Петренко: Життя і творчість» (2013), що вийшла в Києві до 196-ліття Поета.

Це видання є продовженням публікацій про дослідження життя й творчості Михайла Петренка в межах проекту «Ідентифікація Петренків».

Відомий літературознавець Микола Бондар так висловився про знахідку у вступній статті «Задивлений у небо України», яку підготував до згаданої книги:

"Цю першу дію п'єси можна бачити як своєрідну прелюдію до розгортання якогось більш конфліктного сюжету...".

Літературознавець аналізує текст твору, зокрема зазначаючи:

«Унікальність і пріоритет п’єси Петренка полягає в тому, що у ній вперше серед творів української драматургії випробувано можливості ритмічно гнучкого римованого вірша...».

Сподіваємося, фахівці ще різнопланово проаналізують унікальну знахідку.

Повний текст рукопису драматичної думи «Найда», адаптований до сучасних мовних норм, опубліковано також у книзі «Поет-романтик Михайло Миколайович Петренко (1817-1862) (2015) та на сайті, присвяченому Поету – www.дивлюсьянанебо.com.

Завдяки участі в Проекті нащадків Поета та дослідників, життєпис Михайла Петренка може поповнюватися новими, ще невідомими знахідками та фактами, які допоможуть більше дізнатися про його життя та повніше зрозуміти мотиви його творчості.

Статтю написано на матеріалах, які знайдено й опрацьовано в межах проекту «Ідентифікація Петренків».

*                  *                 *

Якось, під час перегляду новин зі Слов`янська, в одній із статей зустрілося:   «…Сейчас, например, идет поиск утраченной поэмы «Панська любов», упоминание о которой найдено в архивах…»

У статті жодним чином не згадувалося про величезну роботу, яку проводять дослідники в межах проекту «Ідентифікація Петренків», бо це було таємницею для слов`янців.

Тож хто, як і коли збирався шукати п`єcу (до речі, не поему)?

Невже ті, хто займався самопіаром протягом десятиліть, руйнуючи пам`ять про Поета-земляка, зібралися шукати згадану сучасником Михайла Петренка «Панську любов»?

Ці питання зайві, тому що ніхто з горе-слідопитів і не збирається шукати «Панську любов», адже вони не знають, що таке документальний пошук, та й займає він занадто багато часу.

Скоріше за все, з`явиться невеличке плутане повідомлення про «наполегливі зусилля» якогось краєзнавця (можна здогадатися якого) і буде «встановлено», що нещодавно знайдена драматична п`єса «Найда» – це й є «Панська любов», про яку згадувалося сучасником Михайла Петренка.

Дослідники проекту «Ідентифікація Петренків» дійсно намагаються знайти невідомі ще твори Михайла Петренка, «Панську любов» зокрема. Але, тільки знайдені в майбутньому документи можуть дати відповідь на запитання: чи є «Панська любов» й «Найда» одним і тим же твором?

Будь які спроби ототожнювати ці два твори без документального підтвердження будуть мати вигляд дилетантського змагання.

Далі буде…

15
1

Эта запись была размещена в рубрики: